за замовчуванням

"Плоскій синематографъ"

Previous Entry Share Next Entry
Me before you
за замовчуванням
flat_cinema

Якось прочитала я книгу «До зустрічі з тобою», і вона виявилася дивовижно підступною: драматичну історію тут розповідали так легко, сонячно та трохи карамельно, що я перестала сприймати її як драму. За що й поплатилася. Це як очікувати на повітряну кульку, а отримати гирю. І зараз мені дивно і цікаво – не тільки через те, що фільм показав історію ще більш легкою та сонячною, але й через те, що, на відміну від літературного першоджерела, не лишив по собі того тяжкого враження. Хоча, не виключаю, що все так лише через те, що історія ця мені відома, а от «новачкам» може має бути важко.

Хоча у мене складається враження, що людей, зовсім незнайомих з цією історією, вже майже не лишилося: особисто я вже два тижні спостерігаю картину, що куди я не сунуся в інтернеті, переді мною рано чи пізно з’являються розіграші квитків на фільм, розіграші книжки, її презентації, якісь акції, у ході яких роздають мотивуючий текст із книги (і це я мовчу про контекстну рекламу). Звісно, це прекрасно, що у нас видали роман – хоча б до виходу екранізації, але така популярність, на мою ретроградську думку, тільки шкодить цій історії. Як і наявність надто популярних акторів. Серйозно, я не маю нічого проти Емілії Кларк – вона чудова Лу, але «До зустрічі з тобою» - це НЕ «новий фільм з матір’ю драконів», ні, ні! І я прекрасно ставлюся до Сема Клафліна – із самої його першої ролі у «Стовпах землі», але він, все ж, хоч трохи, але міскаст. Тому що Вілл має бути старшим, тому що Сем «не витягує» цю злість, втому і рішучість. Він ідеальний для романтичних мелодрам, таких, як «З любов’ю, Розі», і я взагалі за те, щоби він став чоловічим варіантом Мег Райан. І Вілла його я приймаю, але чогось мені у ньому не вистачає.

Ну, думаю, вже зрозуміло, що коментарі про Дейнеріс, Фінніка, Тайвіна Ланністера, Клару Освальд та містера Бейтса у цьому фільмі мені здаються вкрай недоречними, хоча зазвичай я таке навіть люблю. Наступна моя «червона ряднина» - це порівняння «До зустрічі з тобою» із «1+1». Взагалі, французький фільм, звісно, дуже надихаючий та життєстверджувальний, але, як на мене, це один із найбільш переоцінених фільмів останніх років. А ще історія з «До зустрічі з тобою» схожа на історію з цього фільму не більше, ніж на «Усередині я танцюю». Хочете порівнянь? Ну так і скажіть: «До зустрічі з тобою» багато у чому схоже на індійську «Мольбу». Або: якщо з «До зустрічі з тобою» прибрати всю сентиментальність, всю мелодраму, зрозумілих персонажів та нормальні людські стосунки, то вийде датське «I dine hænder».

Перечитала я попередні абзаци, і у мене самої склалося враження, що фільм мені якщо і сподобався, то не дуже. Дивно, але це зовсім не так. Сподобалося, і якось я неодмінно передивлюся. Але, розумієте, в чому справа: «До зустрічі з тобою» може бути хорошою мелодрамою, яку можна передивлятися та записувати у перелік улюблених, а може бути справжньою драмою, яка вибиває землю з-під ніг, і до якої боляче повертатися навіть подумки. Тому мені подобається фільм, який не дійшов до глибини книги. Але… не знаю, чи можна забути фільм, але книгу – для мене це виявилося неможливим.


  • 1
а мені шось взагалі не пішов він, окрім хіба кількох гарних моментів і вдалих саундтреків

Солнышко, поздравляю тебя с Днем Рождения! Счастья тебе огромного и новых интересных фильмов!

Дякую! ;)

З днем народження, пані!

Вітаю з черговою річницею життєвої мудрості. Побільше приємностей, поменше "не..." А головне - здоров'я на усі поекти, мрії та радощі життя.

Re: З днем народження, пані!

Красно дякую, пане :)

З Днем Народження)))

  • 1
?

Log in