за замовчуванням

"Плоскій синематографъ"

Previous Entry Share Next Entry
Sing the bells of Notre Dame
за замовчуванням
flat_cinema

Світ великий, а класичних історій хоч і багато, але не настільки, щоб не дозволити собі випускати по екранізації «Джейн Ейр» два роки поспіль (1996 та 1997) чи дві «Емми» в один рік (1996). «Геніальні ідеї літають у повітрі» – можемо вирішити ми. Або спихнути все на відсутність фейсбуку та твіттеру. Або… та не так вже й важливо, чим ми це пояснюватимемо – просто приймемо той факт, що рівно 20 років тому, у 1996-му, був можливий вихід трьох (ще раз, прописом, капсом, ТРЬОХ) мультфільмів з однією і тією ж назвою – «Горбань з Нотр-Даму».

Найвідоміша, звичайно ж, діснеївська версія, такий собі універсальний варіант «Гюґо для найменших», але давайте почнімо з інших мультфільмів. Зрештою, щоб у мультфільмів був рейтинг трошки більший, ніж 4 зірки з 10, – це треба постаратися. Або не постаратися?

І номером першим у нас йде австралійський мультфільм, який, згідно з IMDb, вийшов не тільки раніше за своїх «братів», але й примудрився заслужити найнижчий рейтинг.

Він дивує із самого початку – кардинальною хронологічною зміною. Перед нами не 1482 (чому нас раз і назавжди навчив Люк Пламондон у перших рядках «Le temps des cathedrales»), а 1599-ий. Тому найважливіше у цьому мультфільмі – не шукати логіки першоджерела. Лорд (!) Фролло із родимою плямою на долоні? Збирання підписів під петицією Феба для порятунку Есмеральди? Невідомо для чого введений товстий король (типу Генріх IV Наваррський) – поціновувач прогресу, та друковане (прогрес же!) клопотання Феба? Засиджений голубами Квазімодо? Хеппі-енд? Схоже, що перед нами мультиплікаційна судова драма з героями, що мають імена персонажів роману Гюґо. І так, це й дійсно так абсурдно, як здається спершу.

hb 1
Лорд Фролло, нудний Феб та такий само архідиякон, блекджек та хвойди

На цьому фоні наш номер два – напіванімешний японо-американський «Горбань з Нотр-Даму» – виглядає мало не суворим каноном. Фролло тут архідиякон. Феб – франтуватий гвардієць з вусиками та, фантастика, під ручку із Флер-де-Ліс. Та що це я, тут навіть Гренгуар є! Так, спростили все, що тільки можна, так, графіка слабенька, так, типові навколоанімешні солоденькі пісеньки (а сон Квазімодо на додачу ще й трошки психоделічний), але ж видно, що старалися. Фінал, до того ж, можна вважати майже канонічним – із поправкою на дитячу аудиторію.

hb 2
Окрема дяка за Гренгуара у ковпачку

Діснеївський же варіант – взагалі особлива історія, хоча б тому, що це старий добрий Дісней із 90-х. Із характерною графікою, піснями-плясками та гумором – словом, всім тим, що вистроюється у голові природним асоціативним рядом слідом за прізвищем творця Міккі-Мауса. Так, від Гюґо у цьому «Горбані з Нотр-Даму» не так вже й багато, але у порівнянні з попередніми вибачити це досить легко. Перед нами просто окремий твір зі своєю індивідуальністю а не мультиплікаційні покручі, та своїм меседжем, актуальним для дитячої аудиторії.

hb 3
Ґарґульї! ^-^

І найпрекрасніше у цьому мультфільмі, як на мене, те, що він став основою для однойменного мюзиклу, який хоч і концентрується на найбільш очевидному сюжетному конфлікті, але не є таким вже простим, як можна подумати спершу. Чого вартує одна лиш поява Квазімодо!


"What makes a monster and what makes a man?"

Це прекрасно само по собі і досить-таки дивно для мене самої. Ще якийсь рік тому я не любила театр саме за таку нарочиту умовність (єдиним винятком була та сама постановка «Notre Dame de Paris» Пламондона – просто тому, що в мене не було вибору). А тепер що? Радію кривеньким бутлеґам маловідомих мюзиклів. Так, диви, дійду до того, що полюблю сучасний театр і пущуся берега піду дивитися весь «Британський театр у кіно», який тільки зможу знайти.


  • 1
Скільки вже про той Нотр-Дам відзнято? )))

ой як багато)
але, до речі, вже досить довго кіношники не поверталися до цієї теми; навіть цікаво, коли чекати на новий фільм))

Edited at 2016-08-24 08:04 pm (UTC)

  • 1
?

Log in