за замовчуванням

"Плоскій синематографъ"

Previous Entry Share
Кінопідсумки - 2016
за замовчуванням
flat_cinema
Цей блог, звісно, забутий і закинутий, але ще не настільки, щоб в ньому не було кінопідсумків 2016 року. Особливо зважаючи на те, що мені дійсно є, що тут написати, завдяки двом причинам: я ж майже нічого не писала цілий рік (от як зручно, одним пострілом все) – це раз; і хороших фільмів та серіалів (принаймні, на мій смак) у 2016-му було достатньо. Тож, почнемо з кіно.

«The Finest Hours» - теплий-ламповий-ретроатмосферний і одночасно вражаючий фільм, половину якого я майже гризла нігті від хвилювання, а наприкінці – ридала, але то для мене останні роки і не дивно, причому незалежно від того, яким буде фінал.


«Deadpool» - цілком можливо, найромантичніший фільм року.

«Hail, Caesar!» - сатиричний, дещо абсурдний і в певному сенсі стильний фільм, наповнений колоритними персонажами у виконанні чудових акторів та крутими епізодами.

«Zootopia» - це просто прекрасно, але я не можу проголосити його кращим мультфільмом року просто через те, що це єдиний мультфільм 2016-го, що я бачила.

«Eddie the Eagle» - так, я люблю Терона Еджертона хоча б за те, які проекти він обирає (але люблю і за інше, звичайно). Той випадок, коли все і всі на своїх місцях, і все виходить так доладно, що дивитися – одне задоволення.


«Warcraft» - ну хоч щось я минулого року хвалила так, як воно на це заслуговує – багатослівно та вчасно.

«The Fundamentals of Caring» - телевізійне інді роуд-муві, де, здавалося б, нічого нового, але не сентиментально та якось щиро, чи що. І це підкупає.

«Me Before You» - теж писала, все ще «все складно», але не можу не згадати цей фільм тут.

«Star Trek Beyond» - просто «я це люблю», і зайшло мені дуже добре.

«Un homme à la hauteur» - вже досить давно не маю стереотипу, що французькі мелодрами найромантичніші, а французькі комедії – найсмішніші, але ось цей конкретний фільм – дійсно прекрасний. У міру зворушливий, у міру смішний, Дюжардену нарешті хоч трохи є, що грати, і милуватися ним можна (та потрібно!) із чистим сумлінням.


«Café Society» - новий Вуді Ален, здавалося б, дрібничка для такого режисера, але слухайте, у нього навіть дрібнички – це вже непросто. Вийшло, як на мене, приємно і сумно.

«Hell or High Water» - дуже, дуже крутий фільм, від якого неможливо відірватися, хоча, здавалося б, ніщо цього не віщувало, принаймні, для мене. І так, це надзвичайно вдалий рік для Кріса Пайна.

«The Nice Guys» - і ще одне «ну хто б міг подумати» для мене. Словом, «nice».

«Genius» - хороша та якісна біографічна драма про дружбу талановитого письменника та талановитого редактора, де Колін Ферт та Джуд Лоу показують справжній клас.


«Fantastic Beasts and Where to Find Them» - похмуро-кольоровий, магічний та пригодницький, із неможливо зворушливим та прекрасним Редмейном та стабільно сильним акторським другим-третім планом.

«The Light Between Oceans» - достатньо детальна та точна екранізація heartbreaking story про те, що немає нічого безжальнішого, ніж почуття провини. Фассбендер та Вікандер тут такі, що, по-перше, де їх номінації, а по-друге, воно водночас зрозуміло і незрозуміло, як вони після такого разом.

«The Accountant» - міцний фільм (цілком у стилі Бена Аффлека-режисера, але ні, тільки з Беном Аффлеком-актором) про дружбу, сімейні цінності, захоплення та професіоналізм аудитора-аутиста, що стріляє без промаху.


Ну, і користуючись нагодою, як людина, що тут нещодавно подивилася «Ла-Ла Ленд», не можу і про нього не написати. Знаю, про нього зараз повсюди пишуть, і насправді такий галас фільму не зовсім на користь. Тому що на нього зверне увагу до біса людей, які навіть на секунду не розглядалися, як його цільова аудиторія, і які ніколи б не вирішили цей фільм дивитися. Люди, що йтимуть на сеанс, вважаючи, що «Ла-Ла Ленд» - це як дитина База Лурмана, Джеймса Кемерона та Крістофера Нолана, що, до того ж, має подобатися всім і кожному. А потім виявиться, що тут ні карамелі, ні ігор розуму, ні блокбастера, чи ще що там можна було б подумати чи уявити – а не зовсім класичний мюзикл та драма. І втілення слова «bittersweet». І мені він не виходить з голови і серце рве, а хтось, впевнена, піде посеред фільму, примовляючи «ну що за фігня?».

Сподіваюся, серіальна частина, як то кажуть, is coming soon. Тому що якщо я і на цей раз пропущу серіальні підсумки року, то це вже зовсім нікуди не годитиметься, там же є справжні перлини.

?

Log in